Тараканівський форт – одне з найцікавіших місць, яке я відвідав. Для того щоб прогулятись цим дивом інженерної думки необіхдно мати з собою ліхтаря та екскурсовада. Без екскурсовода теж можна прогулятись, але буде не так цікаво, а іноді навіть небезпечно, якщо враховати суцільну темінь в приміщеннях, незадовільний стан будівель та наявність шахт глибиною в два поверхи.
Форт має форму ромбу. Довжина кожної сторони по периметру 240 метрів. Всередину форту ведуть чотири підземні ходи. Один з них, через який ми туди потрапили:
Тараканівський форт почали будувати ще в 60-х роках XIX століття. Метою будівництва був захист стратегічної залізничної дороги Львів-Київ. Форт мав стати дуже важливою військовою спорудою, тому навколишнім села заборонялось будувати будь-які споруди з камню. Весь місцевий камінь йшов на форт. Приблизною в 1890 форт був повністю готовий, але вже в 1900 його почали використовувати як склад і тюрму:
“Відсік” призначений для сушіння речей. Арку зробили великою з метою створення потужних протягів, щоб речі скоріше висихали:
В перше форт за своїм призначення використали в 1915 році під час Першої світової. Цю кам”яну махіну російські війська віддали противнику без бою, але вже в 1916 повернули собі назад. Під час штурму було вбито 200 австрійців, які тут і поховані.
Для того щоб солдати вільно пересувались по форту під час бомбардувань, був спроектований наскрізний коридор, який тягнеться по внутрішньому периметру форту:
А це велике вікно центральної зали казарми (щоб було більше світла), де за необхідності збирали всіх солдатів:
Скромний хрест над приміщенням де була церква. Згідно легенди, приводом тараканівського форту є священник, який тут правив служби:
В форті одночасно могли нести службу 800 військових, а загальні кількість казиматів становила – 105. Наразі деякі казамати замуровані.
ЯВ підзмеллі форту добіса темно, нічого взагалі не видно, та ще й холодно. На стінах багато надписів від солдат, які ще на початку 20-го століття робили їх, мабуть, від нудьги.Під землею два поверхи з численними казаметами, здебільшого вони використовувались як склади. Боєприпаси на поверхню передавали по шахтам, які зараз нічим не прикриті, тому ходити без ліхтаря тут небезпечно, запросто можна впасти в шахту, тим більше що такі випадки вже були.
Після закінчення другої світової фортом вирішило покористуватись НКВД. Саме на цьому місці розстрілювали всіх тих, кого підозрювали в співпраці з УПА, на стіні видно сліди від куль:
В радянські часи форт намагались пристосувати під склад для зберігання овочів та зброї, але приміщення були занадто вологими. Наразі форт знаходиться у підпорядкуванні військової частини, тому про нього ніхто не дбає. Всі робити у форті ведуться місцевими ентузіастами.