Якщо в Західній Україні я губився на пару днів бо в мене була машина, то в Німеччині без машини особливо не загубишся. Доводиться задовольнятись одноденними поїздками. Останній тиждень в Німеччині акивно йдуть дощі, тому я нікуди не збирався їхати, але несподівано в понеділок ввечері виявилось, що у вівторок опадів немає. Отже оперативно був розроблений маршрут.
Завдяки мега-сайту rmv.de свою подорож можна розпланувати до хвилини, адже громадський транспор тут ходить чітко по розкладу чи майже по розкладу. Тут ти можеш подивитись розклад з будь-якої зупинки будь-якого виду транспорту.
План виглядаd так:
Отже прокинувшись в 6.00 я пішов на вокзал, де купив собі Hessen ticket за 34 євро, що дає право цілий день кататись по землі Хессен без обмежень у кількості до п”яти чоловік на квиток, але лише з 9.00 ранку у будній день і без обмежень у вихідні. Я чогось про цей факт чудово забув і поперся за цим квитком на електричку о 7:19. Контролер квиток перевірив і нічого не сказав..дивно..але й добре:). Друга електричка Франкфут-Гісен запінзнювалась на 30 хв, тому мені довелось сідати на іншу, що вже зривало мій графік.
На чудовий вокзал Гіссена я приперся в 9.35
Біля вокзалу я сів в автобус, чогось подумашви, що він їде в центр, але він поїхав бог знає куди, тому мені довелось вийти на перший зупинці. До центру довелось леть не бігти, бо часу вже було не так багато. Тут є палац:
І ботанічний сад:
Далі на черзі був Штауфенберг. До яким мені треба було дістатись автобусом. В приміських німецьких автобусах всі на вході показують квитки водію.
В маленьке містечко я приїхав заради цього:
А такого я зовсім не чекав 🙂
В місцевому магазині купив бутерброд за 2,60:
Дивлюсь на зупинці розклад, звіряюсь 🙂
В Гісенні сідаю на невеличкий дизель і їду в Грос-Бусек. Відчуваю себе старим пердуном, бо більшість пасажирів школота, що повертається з навчання:
В Грос-Бусеку симпатичний палац:
Великий-Бусек виявився зовсім маленьким, тому мені півгодини довелось чекати на вокзалі поїзда, а не вештатись містом:
Хмари мене не дуже радують, але що робити треба їхати далі і потрапляюю в Грюнберг. Тут є симпатичний старий центр:
Погулявши годинку по місту я знову сідаю в автобусах до міста Лаубах. В Лаубасі офігенний парк і палац:
Приходжу на Басбанхоф, що перекладаєть як автобусний вокзал. Ось такі вокзали бувають в Німеччині:
Роздивлюсь стінки “вокзалу”. Нічого нового..дебілоїди всюди однакові. Ось милий хлопчик пише що Роберта красива. А чого це милий хлопчик, спитаєте ви? Ну якби це був підліток то він би написав просто статевий зв”язок з Робертою)
Я заїхав в таку німецьку дупу, хоча дупую німецькі віддалені містечка дуже тяжко назвати))) Що мені тепер у Вісбаден 3 години повертатись трьома елетричками і автобусом))) Автобус запізнюється на п”ять хвилин і це для мене суттєво, бо різниця між прибуттям автобуса і відправленням електрички якраз п”ять хвилин.
Життя вдалось, я їду в автобусі один:) У німецьких автобусах не треба кричати “астаніві на следующией”, бо для цього всюди понатикували кнопок:
Автобус так і не скоротив своє запізнення в п”ять хвилин. Добре що електричка теж запінизнилась. Дома я був в 20.40
Про всі містечка детально розповім пізніше