Малин – районний центр в Житомирській області, якому понад 1100 років. Назва міста, скоріше за всього походить від ім”я древлянського князя Мала. Мал стояв на чолі древлянських племен, саме тоді, коли князь Ігор вирішив зробите те, що зараз регулярно робить наша податкова – вимагав сплати податків наперед вирішив зібрати данину ще один раз. Таку жадібність древляни не зрозуміли, тому і вбили князя.
Центральна площа міста – Ленін і ялинка. Ялинка стоїть майже на дорозі:
Історичних пам”яток в Малині не так вже багато. Костел Святої Анни був побудований в 1884 році на місці дерев”яного, який згорів в 1869 році. За радянських часів він використовувався як шкільне приміщення:
Жахлива радянська плитка зробила костел безликим. А якщо подивитись з іншого боку, то взагалі на костел не схоже. Наразі костел належить католицькій громаді міста:
Хоча сусідній будівлі пощастило ще менше. Тут плитка ще жахливіша:
В 1873 році місцеву садибу купує Катерина Семенівна Миклуха, мати того самого Миклухо-Маклая, який так багато подорожував по світу і тривалий час досліджував острови в Океанії. В Малині він був два рази, в 1886 і 1887 році. Добре що він сюди приїжджав, бо якщо би не приїхав, наступної фотографії не існувало:
В передмісті Малина, селі Гамарня, розташований Малинський лісотехнічний коледж. Лісові коледжі багаті, тут завжди впорядкована територія і є щось цікаве. В цьому є “екологічна стежка” з інформацією про навколишню флору і фауну
Коледж розташований на території маєтку, який купила мати мандрівника. До наших днів від маєтку залишились дерева і одна будівля, яку знову ж таки обклали плиткою, вочевидь, тією що лишилась з костелу 🙂 Старий будинок можна пізнати лише по цікавим вікнам:
Маєток Миклухо-Маклая село Гамарня, усадьба Миклухо-Маклая село Гамарня-1
Ну і на останок трішки Парижу в Малині
І пиріжків 🙂
