В бункер в Коростень часів Другої світової війни.Я потрапив аж з третьою спроби.
Фортифікаційна споруда на берегах річки Уж в місті Коростень будувалась з 1935 по 1938 рік. Хоча до сих пір так і не зрозуміло для чого її будували і взагалі про неї мало що відомо, адже Москва зовсім не хотіла давати документів про бункер:
В “Скелі” є три поверхи, але наразі є лише доступ на середній. Входи в інші були замуровані радянськими солдатами, коли ті відступали в 1941-му. За іншою версією два інших поверхи заміновані. Вхід на середній рівень:
Командний пункт цілком автономний. Тут є свій колодязь і цистерни для зберігання води, дизель-генератори, власна система опалення і можливість зберігання 20 тон дизпалива:
Добре що написали:
В кімнатах бункеру різноманітні експозиції на військову тематику
Цікава колекція протигазів. На задньому плані табло з радіаційним фоном:
Дитяча переноска-протигаз:
Довжина коридорів на другому рівні – 152 метра. Ширина – 1,1 м. В приміщенні зберігається стабільна температура – 16 градусів:
В цю кімнату не пускають, доводиться на зброю дивитись здалеку:
У післявоєнні роки тут ніби-то мешкали цигани, а в 1968 році місцева влада хотіла зробити тут овочесховище, але Кремлю це не сподобалось:
Пляшка з запальною сумішшю:
Каски:
В 1985 році було ухвалено рішення перетворити “Скелю” під пункт управління з надзвичайних ситуацій. В 1988 році бункер розчистили і зробили з нього
сховище від ядерного удару.
Останній, третій, коридор по якому можна пройтись. Ліворуч колодязь:
Схема поверху бункера
