На мис Казантип ми, взагалі-то, потрапили випадково. Так сталось, що в Саках, а це західній берег Криму, вода протягом всієї нашої відпустки була холодна. Почувши по радіо прогноз погоди, в якому казали, що в селі Мисовому вода аж +25, в той час як в Саках +15, ми вирішили їхати туди.
Перша цікавинка по дорозі на Казантип це Кримська атомна електростанція. Станцію закрили в 1989 році у зв”язку з аварією на ЧАЕС, відсутністю грошей та ніби-то сейсмічністю зони, в якій вона побудована. Наразі станцію розібрали і все, що можна, вже здали на металобрухт.
Для проживання працівників КАЕС було збудовано ціле місто – Щолкіно. Планувалось, що в ньому будуть жити 30 тис чоловік, але, звичайно, без КАЕС місто не стало таким великим, зараз в ньому проживає лише 7 тис. чоловік, а в курортний сезон 20 тис. Третина квартир міста належало тоді росіянам (2011 рік)
Спочатку місто хотіли побудувати в долині біля моря, але потім виявилось, що товщина твердих грунтів там лише 30 см, тому вирішено було будувати на височині. Для того, щоб життя біля моря не здавалось раєм, в місті вирішили не вигадувати назв вулиць, а просто нумерувати будинки, по якійсь хитромудрій схемі, а оскільки місто до кінця не добудували, то й схема ця “недоробленою” залишилась. Тепер 101-й будинок знаходиться блія 48-го, а 77-ий біля 60-го
Долина, де мало бути місто:
Бухта, що розташовується біля міста називається – “Російська”, оскільки тут було російське поселення:
На краю Російської бухти знаходиться мис “Черепаха”. На самому мисі розташований символ Щолкіно – бесідка-ротонда. Бесідка була побудована в 1972 директром одного з пансіонатів, але за іншою, більш красивою версією, для зйомок фільму “Король Лір”. На мисі стоїть вже не оригінал, бо в 2009 році оригінал самозруйнувався від недоглянутості. На задньому плані Казантип :
Площа заповідника “Казантип”, 450 га. В заповіднику нараховується 624 видів рослин, 22 види тварин і 43 види птахів. Вхід на мис Казантип лише по перепусткам, хоча деякі просто так ходять. Подорож мисом Казантип починається з цієї дороги, яка веде на височину:
На Казантипі добувають нафту і газ, тому форма заповідника нагадує бублик, оскільки землі з родовищами заповіднику не віддали . За тиждень тут качають аж цілу цистерну нафти. Оскільки бензолових сполук в цій нафті мало, її відправляють в Мелітополь, де вона використовується для виробництва моторних масел. Після закінчення строку оренди цих земель, дірка в бублику буде розпайована між жителями села Мисове, тому існування самого заповідника знаходиться під загрозою.
Взагалі, мис Казантип порізаний природою та силою тяжіння на численні бухти з досить дивними назвами. Одна з бухт:
Таке місце просто не могли обминути езотерики і йоги, які вважають мис дуже містичним і енергетичним. На мисі вони знайшли символ чоловічого початку:
А тут згідно інфи від езотериків можна побачити свої нові можливості, якщо пролізти в цю дірку :
От кого точно не хвилювали фалічні символи Казантипу, так це людей, які тут жили ще в десь в III столітті до нашої ери. Городище це ніби-то називалось Гераклій, а населення займалось виловом риби, збиранням мідій та розведенням дрібних свійських тварин. Такого морського щастя незрозуміли готи, які вже в III cтолітті нашої ери зруйнували поселення, залишивши нам лише фундамент декількох будівль:
А цим сходам вже дві тисячі років і по ним можна спуститись до бухти під назвою “Сракомойка” 🙂 Чому Сракомойка ? Та тому що там настільки мілко, що можна помити лише свою п”яту точку . Ось такий тут гумор в аборигенів…Але є ще бухта “Сраний камінь”, чому її так назвали ? Навіть не хочу уявляти….
З певних місць на мисі Казантип можна побачити Азовське море з обох сторін:
З іншого боку мису та передмістя Щолкіно розташована Татарська бухта. Вона значно мілкіша за Руську, але вода тут надзвичайно чиста та й людей не багато. До великої частини пляжу можна впритул під”їхати на машині, хоча дороги туди грунтові, місцями “прасувальна дошка”:
Хоча всього цього раю тиші і спокою могло і не бути, тому що спочатку планували будувати Кримську АЕС біля моря, але потім якимсь дивом передумали. За головною версією через те, що треба було вирубати унікальний сосновий ліс біля моря, якого стало шкода.. На згадку про цю безглузду ідею залишилась насосная станція, яка мала качати морську воду на АЕС:
Пісок в Татарській бухті в прямому сенсі золотий. В одній тонні піску міститься один грам золота, але це мало для промислового видобутку, тому багато піску з бухти вивезли на будівництва. А колись, за словами місцевих жителів, піску було так багато, що він просто засипав ліс поруч з берегом:
В цілому, місце надзвичайно гарне, особливо Татарська бухта, хоча любителям високих хвиль і “глибоких глибин” там немає чого робити. Чудове місце для сімейного відпочинку, або для людей які поганою плавають 🙂