Микулинці дуже цікаве смт в Теребовлянському районі Тернопільської області. Перше місце куди слід поїхати в цьому містечку це обласна фізіотерапевтична лікарня. Лікарня це колишній палац, який був збудований в другій половині XVIII століття на кошти сім’ї Потоцьких:
Палац не дуже придатний до фотографування 🙂 Навколо багато старих дерев і машин відвідувачів 🙂 В 1815 році маєток викуповує австрійський барон Петр Конопка, який захотів тут влаштувати лікувальнийй заклад з місцевими сірчаними джерелами. Палац був перебудований, але сам проект зазнав краху, оскільки лікарня не користувалась попитом. Сім”я Конопки володіла палацом аж до початку Першої світової війни:
З обох боків палацу знаходяться флігелі до яких з основної будівлі ведуть галереї. Галереї виглядають пристойно:
А з тильної сторони просто жах:
Другою туристичною принадою Микулинців є замок. В середину замку зайти не можна, бо там живуть люди і тримають злих псів). Тому все що залишається це обійти його по периметру. Будівництво замку почалось в 1550 році на місці старих дерев’яних укріплень. Звичайно ж новий Замок не раз потерпав від усіляких навал в ті буремні часи, особливо йому дісталось під час Визвольної війни яку організував Хмельницький. В 1674 татари оточили замок і 15 діб тримали його в облозі. Потім місцеві вирішили здатись, оскільки непрохані гості обіцяли залишити всіх живих, але слова не дотримали – воїнів знищили, а жителів забрали собою в степи.
У першій половині XVIII століття нові власники замку, Потоцькі, почали використовувати замок в житлових цілях, тому його оборонне значення поступово зменшується. А вже в 1815 році Ян Конопка влаштовує тут ткацьку фабрику. Мабуть бізнес-навичок в сім”ї Конопок було обмаль, оскільки ткацька фабрика як і лікарня збанкрутіла. З середини XIX століття замок починає занепадати і його потроху розтягують на будівельні матеріали:
Краєвиди з замкового пагорбу:
Троїцький костел почали будувати в 1761 році за кошти Людовіки Потоцької. Здавалось би що за кошти Потоцьких його мало швидко закінчити, але нічого подібного, будували його аж 38 років. Після 1945 років в костелі хранили зерно і сіль. В 1989 році костел був реставрований.
В 1780 році тут був створений монастир, але вже через п”ять років Австрійська влада його закрила. Приміщення колишнього монастиря:
Ну і +1500 в карму Микулинцям за інформаційні стенди біля замку і костелу. Так би всім робити:
