Масандрівський винзавод було засновано в 1897 князем Голіциним, якого було призначено головним виноробоом Криму та Кавказу. Массандру для винного заводу було обрано не випадково, близькість цієї ділянки до схилу гір, до яких було прокопано тунелі, дозволяла цілий рік підтримувати “винну” температуру +12…+14 градусів. Для заводу було прокладено сім тунелів, кожен довжиною в 150 метрів. На будівництві працювало 3 тисячі шахтарів:
Під внутрішньою площою заводу розміщено два поверхи складів і цехів. Площа кожного поверху 1 га. А це старий корпус заводу, годинник якого досі працює ще з кінця XIX cтоліття і жодного разу ще серйозно не ремонтувався:
Є на території заводу невеличка музейна експозиція. Глиняний піфос для зберігання вина, орієнтовно був виготовлений в VIII-X ст.:
Колекція штопорів:
Посудина для змішування вин (IV ст. до нашої ери). Греки не пили чисте вино, вони його змішували з водою і медом:
Підвал з колекційним портвейном. Суцільно заповнена пляшками ніша це діжка портвейну певного об”єму:
На папірці рік виробництва портвейну, а також данні про продаж пляшок з цієї ніши:
Далі цех, де портвейн витримується в бочках, він знаходиться під заводською площею, про яку я розповідав вище:
Якщо маленькі діжки можна розбирати і мити, то з великими такий фокус не приходить. Через маленький отвір, внизу діжки, залазить робітник і миє її з середини. В діжці робітник має обов”язко бути в респіраторі (спиртові пари присутні), а назовні є людина яка перевіряє чи все гаразд в “діжкомийця”. Оскільки отвір маленький, то на цю роботу беруть бажаючих тільки маленьких габаритів:
Якщо підняти голову, то можна побачити мрію всіх п”яниць світу – винопровід. Довжина винопроводу 21 км, по ньому ганяють вино з різних цехів
Кімната з унікальною колекцією вин. Тут встановлена сигналізація, так що доторкнутися до винної історії рукою не можливо і навіть підійти в притул не можна. Ходити тільки між жовтими лініями:
Унікальна колекція вина пережила дуже багато. Під час Першої світової війни, коли сюди прийшли німці, робітники встигли замурувати вхід в підвал. Німці навіть не здогадались, що під їх ногами знаходиться величезна кількість вина:
Під час Другої світової війни частину колекції вдалось відправити на Кавказ. Сам завод хотіли підірвати, але не встигли, тому від відчаю просто розбивали бочки з вином і, кажуть, що це вино по струмкам текло в море і декілька днів воно було червоного кольору. Потім вже німці хотіли знищити завод, але щось в них не склалось, хоча певну кількість вина вони теж вивезли:
Пилюки з пляшок навмисно не прибирають. Ця пилюка, вразі чого, може багато розповісти про умови зберігання вина і його історію:
Пляшки з вином, яке спеціально виробляли для царської сім”ї:
Деякі пляшки з колекції коштують 1,5 млн гривень:
І на останок один з тунелів довжиною 150 метрів, де зберігається вино:
https://lh3.googleusercontent.com/pw/ACtC-3fVmjhKJuZ743PWp9YQXsUCoGVcL20dWpYRJu_pAiTCMHcUmXPddRCpSZurEK2IQLPekhNicpxfpyb18jhYD5n57P51-HmwvcREB3EE2sBdlSXJmVK0gwzP4-l57iGoaSRpW_CCAd7n-ctnC5ibU5WJ=w1000-h667-no?authuser=6