З Батурина зробила справжню цукерку для туристів, тому не дивно що там вже багато хто побував і за це Віктору Андрійовичу Ющенку велике дякую і всі іншим хто до цього причетний. Про історію Батурина коротко не розповісти не вийде, тому варто одразу перейти до сучасного.
В 2001 році тут був створений Національний історико-культурний заповідник “Гетьманська столиця” і перше місце, куди потрапляють туристи, які прямують з Києва це Палац Кирила Розумовського.
Побудував його Кирило Розумовський в 1764 році, проект розробив відомий тоді архітектор Чарльз Камерон. Після смерті Розумовського палац так і не доробили до кінця, а в 1824 пожежа знищила всі інтер’єри.
З 1909 по 1903 онук Розумовського виділив кошти на реставраційні роботи, але потім вони знову припинились. Звичайно після Двох світових воїн палац сильно постраждав. І ось тільки в 2003 році почалась справжня реставрація, яка закінчилась через п’ять років. І тепер маємо те що маємо 🙂
В палаці звичайно розташований музей:
Батуринська фотерця проіснувала взагалі не довго. Указ про її створення видала Реч Посполита в 1625
У середині 1630- років було споруджено другу лінію фортечних укріплень, але в 1708 році Батурин захопили моськовські війська і зруйнували фортецю. Після цього фортецю не відбудовували.
Звичайно ж, в 2008 році фортецю відновинили:
З території фортеці відкриває гарний вид на річку Сейм
Гетьманський будинок на території форетці:
Будинок генерального судді В.Кочубея був побудований в кінці XVII століття. Тут був розміщений суд, а в підвалі навіть камери для ув’язнених. Але в 1700 році цей будинок стає приватним, сюди переїжджає генеральний суддя Василь Кочубей зі своєм сім’єю. Під час Другої світової війни будинок був сильно пошкоджений, вціліли лише стіни і підвали:
Батуринський базар невідомо яких часів, але виглядає як частина заповідника:)
Дуже симпатично:
Воскресенська церква було збудована в 1802 році на кошти Кирила Розумовського. В другій половині XIX століття при церкві діяла богодільна-шпиталь, а потім школа грамоти:
В 1937 році церкву закрили, двзвонили зняли і замість хрестів поставили червоні прапори і організували народний театр:
