Славутич наймолодше місто України, яке було побудовано в 1986 році для персоналу Чорнобильської атомної станції. Місто надзвичайно гарне і чисте.Всіх приїжджих в місто зустрічає ось цей плакат, який натякає що в цьому місті особливо не “забалуєш”:
Славутич будували бригади з багатьох респубілк СРСР. Кожна республіка мала збудувати свій окремий квартал, тому місто дуже різноманітне з різними типами житлових будинків. Єреванський квартал:
Вірмени, ще й мангали поставили на внутрішніх подвір’ях:
Цікаві приватні будиночки, які тільки в радянських фільмах можна побачити:
Бакинський квартал:
Чи то бакинський, чи тбільський квартал. В кожному будинку є гараж:
Вулиць тут мало, здебільшого кожний будинок має номер і належить до того чи іншого кварталу. Тбіліський квартал:
Проспект Дружби Народів і Тбіліський квартал:
Будівельники з Чернігова взагалі не морочили собі голову, тому будували звичайні панельні дома в Чернігівському кварталі:
Центральна площа міста з назвою Центральна площа. На задньому плані Московский квартал:
Славутич надзвичайно спортивне місто: 5 фізкультурно-оздоровчих комплексів, 17(!!!) басейнів, критий тенісний корт, 21 спортивний зал.
Центральний стадіон міста на 5 тис. чоловік:
Здавалось би, банальні хрущовки, але зробили арочку і вже зовсім не нудно виглядає:
В Ризькому кварталі добіса затишно, таке враження що потрапив у справжню Європу:
Приватні будиночки Ризького кварталу:
Якщо атмосфера тут європейська, то дороги українські:
Естонці частинку кварталу “схалтурили” – забудували хрущовками, але потім виправились і почали будувати ось такі чудові помешкання:
Оскільки Славутич будували посеред лісу, то було вирішено залишити у місті максимум дерев.Двір Таллінського кварталу:
Банальна бетонна будівля, але поставили декілька колон і вже не так нудно виглядає :
Київський район за логікою мав би складатись здев’ятиповерхових блідих потвор, але нічого подібного. Він складається з цегляних приватних будиночків: