Сігнагі – ну зовсім невеличке містечко ( 2 тис чоловік) в Кахетії. Сігнагі позицінує себе як місто для закоханих, мабуть через те, що тут можуть одружити будь-яку пару навіть без паспортів, треба лише мати туристичний ваучер:)
Краєвиди тут, дійсно, для закоханих- Алозанська долина і Кавказький хребет в хмарах:
Саме місто було побудовано лише XVIII столітті царем Іраклієм II:
Місто оточене довжелезним камʼяним муром з 28-ма баштами! Стіни, як видно на фото, цілі, а в нас такі мури селяни полюбляли для своїх господарств розбирати, а потім і комуняки! В Грузії чомусь не розбирали, мабуть вони не такі “хазяйновиті” як українці :)))
В 2007 році Сігнагі обізвали містом-національним проектом, так само як і Батумі і почали робити з нього цукерочку. Бруківка і червоні дахи – дуже вдале рішення:
Місцева адміністрація:
Дуже приємне містечко:
Памʼятник тамаді:
Храм Святого Стефана:
За два кілометра від Сіганагі знаходиться жіночий монастир Бодбе, де, ніби-то, похована просвітителька Грузії, Свята Ніна.
Сама церква була побудована ще в XIX столітті:
І тут без Алозанської долини ніяк 🙂
Як бачимо, незважаючи на статус монастиря і його значення, все дуже скромно, в нас так не прийнято :). Український монастир або зоопарк має, або фонтани, або ще якусь розкіш. На моє зауваження екскурсоводу з приводу скромності монастиря, було отримана відповідь – ” Да какой он скромный, вон у настоятельницы Mcbook есть”. …Я вирішив не шокувати людину переліком тих “земних благ”, які є в наших попів.