Теребовля одне з найдавніших міст нашої країни. Перша згадка про нього датується аж 1097. Хоча згадка про місто, в “Повісті минулих літ”, сумна – місцевий князь Василько був навмисно осліплений, а руку до цього приклали князь київський і князь володимирський. Але Василько Ростиславович, не зважаючи на каліцтво, зробив місто доволі могутнім. В Теребовлі Василькові встановлено пам’ятник:
В 1366 році, коли місцеві землі захопили поляки, було зведено новий дерев”яний замок. Фортеця з перемінний успіхом відбивала напади татар і молдован, козаки теж сюди навідувались. Башта, міська архітектура і теребовлянські п”яниці :
В 1631 році міський староста зробив тут євроремонт і поставив кам”яні мури, товщина яких сягала 4-5 метра. Такі товсті стіни не допомогли місту в 1648 році, коли козаки взяли його майже без бою. Східна стіна фортеці:
В 1675 році лише 200 людей, на протязі двох тижнів, боронили фортецю від турків. Комендант фортеці вже був готовий здатись, але його дружина сказала, що якщо він це зробить, то вона і себе заріже, і його. Мабуть чоловік дуже боявся свою дружину, тому фортецію не здав, а турки самі пішли геть, бо польський король Ян III вийшов з військом на допомогу. В 1886 році на честь цієї жінки зводять монумент, який не дотягнув до наших днів, але в минулому році поставили новий:
Через тридцять років татари захоплюють фортецю. Руйнують її і підпалюють(або навпаки). З того часу це лише руїни. Внутрішня територія
В різні роки тут розміщувались військові казарми, а також аматорський театр. В 1893 році фортецю вже намагались реставрувати:
Дійсно зелений театр за фортецею:
Вид на центральну частину міста зі стін фортеці:
В 1635 році в Теребовлі почали зводити мурований монастир і костел.З башт монастиря можна було стріляти навіть з гармати. За радянських часів, в приміщеннях монастиря кармелітів розміщувалась фабрика ялинкових прикрас.
Міська ратуша, копія старої ратуші, які стояла тут з XVIII ст, але під час Першої світової була зруйнована
Костел св. Петра і Павла (1924-1927). Може вмістити 2000 парафіян:
В післявоєнні руки тут був склад зерна:
Гарний будиночок:
В цілому симпатичне містечко і дуже приємне, в принципі як і будь-яке місто на Західній Україні.
