Від села Буша (Ямпільський район) я нічого особливо не чекав, під час планування поїздки у Вінницьку область. Але в самому селі дуже захопився цим чудовим місцем, чи то якась особлива енергетика там, чи то місцеве вино/настоянка, якою там пригощали, мені допомогла 🙂
На території і околицях Буші, люди жили ще за кам”яного віку. В самій Буші знайдено залишки трипільських поселень. Припускають, що це помешкання гончара, оскільки в наявності багато залишків різноманітного посуду. Буша є державним заповідником, тому копати-досліджувати тут можна лише за згоди Мінкультури, але Мінкульт вже декілька років підряд ігнорує Бушу, останній раз тут проводили дослідження ще за Ющенка:
Припускають, що на території Буші існувало давньоруське місто Краснопіль. В 1524 році на місто напали татари. За давньою українською традицією – красти в селах все металеве, що погано лежить, в хана вкрали золотий шолом. Хан розлютився і вирізав-спалив все місто.Вижила лише одна душа: чоловік на ім”я Дорош (“душа” потім трансформувалась в Бушу, звідти і пішла назва села). Він і заснував сусіднє село Дорошівка, а його сини cусідні села. Ну, а пра-правнуки вже організували цілий Ямпільський район:)
На території заповідника, знаходиться найбільший в Європі парк кам”яних скульптур. Створюють їх тут приїжджі митці, яким грошей особливо не платять, все за власним бажанням:
Вже в XVII столітті в Буші існувала фортеця. В 1654 році поляки оточили фортецю і знищили шеститисячний гарнізон козаків. Від фортеці залишились руїни однієї башти, яку зараз відновили. Під баштою, проводять церковні служби:
За однієї версією, населення, яке залишилось в замку, почало вбивати один одного, щоб не потрапити в полон, за іншою поляки завели жінок та дітей в печеру, а потім її затопили. Точно відомо лише одне, що дружина сотника Мар”яна Завісна після захоплення фортеці, проникла в порохові склади і підірвала їх. Від вибуху вціліла лише одна башта…
Справжня могила Мар”яни Завісної, яка зберіглась до наших днів:
За селом, в долині річки Бушанка, знаходиться геологічний заповідник “Гайдамацький Яр”:
За переказами, тут в XVIII столітті ховались гайдамаки, які заробляли собі на життя грабуванням поляків і турків. В самому урочищі є величезні скелі:
Знову ж таки за легендою, поляки могли б запросто знайти тут гайдамаків, оскільки яр невеликий, але боялись, оскільки яр мав “темну” репутацію. Місток через Бушанку:
Якщо є скелі, то обов”язково мають бути печери. А там де печери, без легенд ніяк не обійтись. Основна з них про те, що печери Гайдамацького Яру ведуть до Дністра (а це 4 км). Інша легенда, звичайно ж, про скарби, які заховані тут гайдамаками:
Кожний може перевірити цю легенду, але для цього треба бути середньостатистичним маленьким азіатом, або худим і низьким українцем, бо печера вузька і дуже невисока:)
Головною ж принадою Буші є “невідомоколистворений” скельний храм зі скельним рельєфом. Знайшов його поляк Ромуальд Овсяний в 1824, який старанно вичистив його від пилу та прибрав всю землю, таким чином позбавив вчених XX cтоліття можливості визначати вік даної загадки:
За “язичницькою” версією тут зображені священні тварини – півень (переносив померлих у потойбічний світ) та олень, священне дерево – дуб. Щодо людини – або монах, або вагітна жінка, чотирикутник – можливо сонце, в ньому ще був надпис, принаймні, є фото кінця ХІХ ст., які це доводять, але зараз надпису вже немає.
Овсяний під впливом знайденого, теж захотів щось собі вибити в скелі. В нього вийшов масонський знак. а також підказка до ребуса. Ніби-то скельний малюнок присвячений подіям, коли татари зруйнували місто:
В скельному храмі є вхід до печери, яка ніби-то веде до Гайдамацького Яру, але досліджувати її, знову ж таки, без Міністерства культури, ніззя. Наразі, існує лише один вихід дізнатись про часи створення малюнку. З давніх-давен будівельники клали під споруду або зерно, або монету, щоб споруда була міцною В храмі під ногами стародавні плити, але підняти їх поки що не змогли:
Село справило на мене надзвичайне враження, а захід сонця тут, просто, фантастичний. Переночувати можна в Чарівному куточку, де вас зустрінуть приємні господарі, комфорт і тиша 🙂 Сайт села – bushavitae.org.ua. Ще й швидкісний інтернет в Буші скоро буде 🙂