Дорога до Чорнокозинців така собі. Хоча це й не дивно, це ж Хмельницка область. З Кам”янця-Подільського рушаємо на Оринин-Привороття і потім на Адамівку з велечезними діромахами в центрі села, а далі залишки бруківки і грунтівка щедро вкрита щебнем. Але воно того варте, коли дивишся на це:
Місцевий мурований замок почали будувати ще в XIV ст! З того часу і аж до кінця XVIII ст він належав католицький церкві, яка зробила тут для себе літню резиденцію:
В наступному столітті містечко Чорнокозинці отримало Магдебурське право, але жилось йому не солодко. Татари, волохи і козаки час від часу нападали на містечко і декілька разів спалювали його:
В кінці XVII століття замок відновили і добудували два двоповерхові корпуси:
В 1795 році, після того як місцеві землі перейшли у власність Російської Імперії, Катерина II подарувала замок графині Літте. Після графині замок часто змінював господарів. Десь в середині XIX століття єпископи побудували новий палац, який до нашого часу не зберігся, залишилась лише брама:
Наразі вона виконує охоронно-господарські функції)
З півдня теж добіса гарні краєвиди:
Якщо спусткатись до річки Збруч і бути дуже уважним, то в хащах можна розгледіти залишки костелу Іосифа Обручника, який був збудований в 1608 році.
Дорога, яка веде на правий берег Збруча під замком – хвилеподібна грунтівка з високими горбами і глибокими ямами, справжні американські гірки, але знову ж таки, воно того варте. Звідти добре видно замок:
Річка Збруч
З Чорнокозинців через село Збручанське можна потрапити в село Іване-Пусте, де є церква Йоана Богослова (1772)
