Сан-Марино це казка, більше нічого можна і не казати, а тільки показувати фотки)) А ні, все ж таки скажу…одна з найменших країн світу – 61 квадратний кілометр, ну майже як Житомир, одна з найбагатших країн світу ( 9 місце за ВВП на душу населенням – 62 тис баксів!)
Про те що в столиці Сан-Маріно Сан-Маріно буде “добре” можна вже переконатись на під’їзді до міста:
Столиця розташована на горі Монте-Тинано, десь на висоті 697 метрів. Населення столиці чотири тисячі чоловік і місто включено до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Щороку країну відвідує близько трьох мільйонів туристів, очевидно що всі вони їдуть в столицю).
Після того як виходиш з автобуса, в тебе просто відкривається від подиву рот і вмикається фотоапарат:
В туристичний сезон раджу приїжджати сюди з самого ранку, поки є можливість по фотографувати вулички, бо потім тут страшна навала людей. В Сан-Марино це зона без мит, тому в маленькому місті повно всяких бутиків і так далі…туристи сюди приїжджають не тільки за краєвидами, а ще й через шопінг.
Біля моря зранку вже було жарко, але тут, на висоті 700 метрів, о 9-ій годині було якихось 18 градусів, ми реально замерзли в шортах і футболках).Вхід в старе місто, дядько цілий день стоїть спиною до таких краєвидів 🙂
З історії/легенди відомо що в 301 році на цю гору прийшов каменяр Маринус, як ховався від переслідування імператора Діактилена. Тут він заснував маленьку християнську общину. Ось такий шлях від каменяра до людини в честь якої названа ціла країна.До 1463 року територія республіки обмежувалась тільки горою, але потім Папа Пій ІІ розщедрися для Сан-Марино на землі навколо гори. Вулиця Гіно Зані ( via Gino Zani)
В 1797 році Наполеон запропонував Сан-Маріно розширити територію так, щоб в неї був вихід до моря, але скромна і маленька держава відмовилась, пояснюючи це тим, що в неї сил вистачить лише на захист своєї незалежності. Площа Титано, яке містечко така і площа)
Все ж таки не даремно я люблю тільки маленькі міста, є в них якась своя душа.
Пам”ятник жертвам трагедії в Беслані:
Найпопулярніший куточок в місті ). Поки тут немає людей, а через пару годин, тут буде стояти черга, щоб зробити знімок. Бідні господарі, навіть на балкон в трусах вийти не можуть 🙂
Ходити по таким вуличками одне задоволення, а ось жити мабуть ні:
Церква «Дель Санто» було побудована в 1833 році, але її побудова скоріше була трагічно ніж успішною. Щоб розчистити місце для нового храму, була знесена стара церква, певні частини якої були датовані V-VI століттям до нашої ери:
Будинок парламенту Сан-Марино (1894 рік):
Велика генеральна рада ( парламент) складається з шістдесяти представників, які обираються по партійно-пропорційній системі на п’ять років. Парламент на рік вибирає двох капітанів-регентів, які керують країною по півроку. А кажуть, що тільки в України на три українця два гетьмани :)) В середині:
Зал парламенту:
Фортеця “Гуаіта” перша з трех фортець що зустрічається на шляху тиристів:
Побудована вона приблизно в X cтолітті і багато разів реконструювалась. До 60-х років минулого століття тут була в”язниця. Вид з фортеці на місто:
Друга фортеця “Честа” було побудована в першій половині XIII cтоліття:
Розташована вона на найвищій точці гори Титано:
Третя захисна споруда – башта Монтале. Невідомо коли її побудували, відомо що реставрували її в 1793 році:
Краєвиди з майданчика біля башти:
Ще трошки краєвидів:
Відвідування всіх фотрець платне. Якщо ви любителі музеїв можна купити картку, яка дозволить відвідати три музеї, дві фотерці і парламент. Коштує вона 10,5 євро.
Як дістатись:
Дістатись до Сан-Марино можна автобусом з Ріміні. Розклад тут